От і відгриміло перше в історії чемпіонатів України львівське «дербі». І хай воно було неповноцінним в світлі того, що в одної з команд немає ні хулз ні ультрас, все ж з душі не зникали якісь дивні відчуття і переживання, яких раніше не було ніколи. Дико було лише від одної думки про те, що на стадіоні будуть люди, які переживатимуть за команду зі Львова, але не за «Карпати». І хай то будуть футболісти дубля ФКЛ, жінки, мами, чи бабусі гравців тієї збідованої команди, працівники компанії «Княжа», чи проста кузьма… вони були подразником!

Фінансові проблеми не дозволили львівянам втілити в життя плани, які були щодо цього матчу. Тому звітувати особливо нема про що. Нічого особливого на львівському фан-секторі не відбувалось. Чотири великих прапора і слабенький звук. Плюс до цього млява і нецікава гра команд.

Гості із Запоріжжя в кількості 30 рил з'явились на стадіоні за годину до матчу в супроводі Беркутів і знову ж таки з Беркутами після матчу його покинули. З собою вони привезли 3 банера.

На матч Карпати - Металіст, як і очікувалось, прийшла дуже мала, як для Львова, кількість глядачів. Причиною цього була і погода, і безвольна гра команди, і ідіотська цінова політика керівництва клубу... На вихід команд львів'яни підняли каскад текстових банерів:

ФК Львів 2006
Д.Ігросервіс 2007
Олександрія 2008
ДОСИТЬ!!!

Старт матчу Карпати-Дніпро: у львів'ян абсолютно пустий сектор обрамлений чорними смугами, а на решітці - жалобні банери. Було прийняте рішення обійтись без суппорту в першому таймі цього матчу, який до речі почався з хвилини мовчання, оголошеної диктором по стадіону. Дніпряни, яких приїхало близько 140 чоловік, також мовчали перші 15 хвилин. Потім звичайно почали підтримувати свою команду, настільки класно, на скільки це вміють робити хлопці з берегів Дніпра.